“Я ОДРАЗУ ЗРОЗУМІВ, ЩО В МЕНЕ СТРІЛЯЛИ”, – АКТИВІСТ МИХАЙЛИК ПРИГАДУЄ ПОДРОБИЦІ НАПАДУ

Катерина Лихогляд, Слідство.Інфо

Одеський активіст Олег Михайлик уже більше місяця живе з кулею в легені. Напад на чоловіка стався ввечері 22 вересня, коли той повертався додому з магазину. Йому прострелили груди в ста метрах від приміщення обласної поліції. Куля прошила активісту руку, роздробила ребро, порвала артерію і волею випадку не влучила в серце. Олег Михайлик переніс клінічну смерть, утім, попри важкі травми, стрімко став на ноги. Одразу після зухвалого нападу Слідство.Інфо вирушило в Одесу, щоб з’ясувати, що сталося того вечора.

Інтерв’ю із Олегом Михайликом вдалося записати лише зараз – після того, як він вийшов з госпіталю. Через велику втрату крові у чоловіка сильно погіршився зір, також він не може рухати пальцями рук. А пробіли в пам’яті приховують чимало важливих деталей того вечора. Попри уривчасті спогади, він чітко артикулює головну версію нападу на себе.

Михайлик розповів Слідству.Інфо про те, чому він вважає напад на себе спланованою операцією та поки що не надто довіряє офіційному слідству.

Напад

Я вийшов ввечері в супермаркет купити кавун. Цей кавун, як виявилося, був найменшим, він важив сім кілограмів. Бо я його просто так на руці біля плеча й ніс.

Куля була випущена з дуже великою швидкістю. Я і мої друзі не дуже вірять у версію пістолета, тому що зазвичай розмір вихідного отвору кулі завжди значно більший за вхідний. А в мене дуже мало відрізняється. І це видно. Тобто куля була випущена з дуже великою швидкістю. Імовірно, це був якийсь ствол, що дало можливість розігнатися їй. Тобто куля пройшла біцепс, наскрізь його прошила, потім пробила м’яз грудної клітки, потім роздробила одне з ребер, змінила свою траєкторію і потрапила не в серце, а зайшла в легеню. На шляху вона там ще якусь артерію зачепила, я не знаю, як вона називається. Але навіть попри те, що куля не потрапила в серце, розірвана артерія призвела до того, що в мене була дуже велика втрата крові, у тому числі – внутрішня втрата крові, і саме вона призвела до клінічної смерті. Клінічна смерть, фактично, в мене сталася в швидкій. Але, тим не менш, швидка доволі оперативно приїхала, і якось так сталося, що реаніматолог зміг перезапустити серце.

Година перед замахом

Це якась дивна історія, тому що деякі речі, які відбувалися того дня, у мене стерлися з пам’яті.

Якщо говорити про найближчий час, який передував замаху, то я заходив в інший супермаркет “Таврія”, купив якісь овочі, води і хліба. Зустрів там, виявляється, свого сусіда. Я цього, чесно кажучи, чомусь навіть не пам’ятаю. Ми з ним поговорили. Потім я зайшов додому. Пробув якийсь час вдома, а потім чомусь прийшла така ідея – вийти купити кавун. В супермаркеті “Обжорі” справді в той час продавалися дуже хороші кавуни. Дуже свіжі. І от я пішов, це сталося абсолютно непередбачувано. Я точно не пам’ятаю, коли паркував машину – перед замахом чи раніше. Деякі шматочки просто зникли з пам’яті. Я знаю лише, що на стоянці перекинувся кількома словами із охоронцем, ми в приятельських стосунках. А от коли це конкретно сталося, я, чесно кажучи, не пригадую.

Друг Олега Михайлика повідомляв, що перед візитом у магазин чоловік паркував авто вулицею вище. Незадовго до замаху на перехресті, де він поставив авто, вулична камера зафіксувала рух іншої машини. Спершу ця машина була в орієнтуваннях оперативників поліції, однак публічно про це правоохоронці досі не оголосили.

Місце замаху

Найцікавіше, що місце було вибрано дуже вдало. Біля ганку агентства нерухомості. На ньому висить дошка оголошень. І ця дошка оголошень вночі підсвічується. Інколи, проходячи повз ввечері, якщо мене щось зацікавлювало, я навіть там стояв і читав оголошення. Тобто це місце доволі світле. Того вечора я поспішав додому і^ проходячи повз цю дошку, наскільки я пам’ятаю, не зупинявся. І приблизно в цьому місці я відчув якесь дике печіння з лівого боку. Звуку я не чув, і я точно не пам’ятаю, щоб хтось ішов мені назустріч і тим паче – щоб хтось стріляв у мене. Я чомусь одразу зрозумів, що в мене стріляли і що з мене ллється кров. Певно, тому що вся рука була в крові. Я дуже поспішав, хотів хоч якось дістатися додому. Пам’ятаю, що в мене довго не виходило відкрити кодовий замок в двір, я з ним мучився. Він в нас непростий, там складна комбінація.

Місце замаху

Від місця замаху до свого будинку Олег Михайлик пробіг понад 50 метрів. Він забіг у двір і покликав на допомогу сусідку, після чого знепритомнів біля свого під’їзду. Саме сусідка викликала чоловікові швидку. Цього епізоду Олег Михайлик не пам’ятає.

Двір Олега Михайлика

Куля

Від початку у лікарів із військового госпіталю було велике бажання видалити кулю одразу ж, але в такому випадку я би втратив частину легені. Тому що її би довелося видаляти разом із пошкодженою ділянкою. Тому лікарі відмовилися від цієї ідеї. Ми чекаємо, коли легеня загоїться, тоді кулю можна буде видалити за кордоном.

Фото: сторінка Олега Михайлика у соціальній мережі Facebook

Як це буде процедурно? Скажу так: ми над цим працюємо, представники поліції і прокуратури сповіщені про те, що ми розглядаємо такий варіант (видаляти кулю за кордоном – ред.). Ми вже звернулися до представників декількох міжнародних організацій в Україні для того, щоб отримати консультацію, як це зробити так, щоби куля могла бути доказом, і ні в кого не було сумнівів, що вона була вилучена. Ми готові розглядати і присутність представників Міністерства внутрішніх справ, важливо, щоб куля була вилучена, описана, зафіксована, а потім можна і їм віддати. Нехай роблять з нею, що захочуть.

Підозрювані

За кілька днів після замаху правоохоронці затримали трьох підозрюваних. Ними виявилися громадяни Грузії із тісними зв’язками в кримінальному світі. Один із затриманих – Торніке Герасін – пожиттєвий інвалід.

З одного боку, ми з моїм адвокатом вирішили не критикувати слідство, поки воно там само все не розвалиться. Або поки вони не зможуть довести, що затримані – виконавці. Вони точно не замовники. Я ніколи не мав стосунку ні до кримінальних, ні до напівкримінальних кіл. Це – моє життєве кредо. Я їх особисто не знаю, якщо ми колись десь перетиналися, то я цього не пам’ятаю. І якщо вони навіть це зробили, то вони – виконавці. У мене теж викликає великі сумніви – навіщо їм це було потрібно? Адже, як каже їхній адвокат, як пишуть ЗМІ – вони обкрадають квартири. Я так розумію, на життя їм точно вистачало – з урахуванням рівня криміналу в Одесі та кількості обікрадених квартир і людей. Якщо це все-таки зробили вони, то мені складно сказати, що їх на це підштовхнуло. І ще більш складно сказати, навіщо їм це було потрібно і хто розмістив це замовлення.

Торніке Герасін

Моїм знайомим здається, що це було замовне вбивство, організоване на доволі високому рівні. І місце було вибрано правильно, і час – вдалий, і стріляли точно не для того, щоб залякати, стріляли прямо в серце.Це була добре підготовлена, розроблена спеціалістами спецоперація. Це не було зроблено “карманнікамі”, “барсєточнікамі” чи випадковими людьми, які мають неприязнь.

Мій адвокат був на одному із судових засідань, з ним спілкувався адвокат затриманих. Той сказав: все, що відбувається, це – беззаконня, що вони дійсно в цей час були на сусідній вулиці, обкрадали там якусь квартиру чи придивлялися для того, щоб обікрасти. На вулиці Успенській. Навіть сказали якусь адресу – чи то 43, чи то 45. Він сказав, що їм це точно не потрібно. Але в слідства інша думка. Більше того – у співмешканки одного з підозрюваних знайшли вдома револьвер і навіть сліди пороху на одязі.

Офіційне слідство 

Я лише двічі бачився зі слідчими поліції. У перший день, коли я був лише переведений із реанімації в палату лікарні, а вдруге – в мене вдома, і все це тривало не більше ніж півгодини. Ну, можливо, так і треба. Я ніколи не мав проблем із законом, і мені складно оцінювати їхній рівень професіоналізму. Але наше спілкування зі слідчим, як я вже сказав, тривало максимум 30-40 хв за два рази, якісь загальні питання, і на цьому все.

У мене вилучили мобільний телефон і досі його не повернули. Телефон був на коді, код був зламаний, телефон був отриманий шляхом не хочу сказати “тиску”, але в якійсь мірі введенням в оману моєї дружини. Їй сказали, що необхідно терміново отримати телефон для того, щоб подивитися, кому я востаннє дзвонив або хто востаннє дзвонив мені. І ці спроби отримати вхідні і вихідні дзвінки звелися до того, що мій мобільний у них уже місяць. Я так розумію, що вони могли отримати доступ до всього. Телефон був налаштований таким чином, що з нього можна було одразу зайти на WhatsApp, на Viber, на Facebook, просто натиснувши на відповідний значок. Ну зайшли ви, ну зняли все, що вам треба, віддайте телефон, у мене там більше тисячі контактів, у тому числі ті, що стосуються моєї роботи і професійної діяльності.

Тривале стеження 

Одразу після замаху на Олега Михайлика його друзі повідомили Слідству.Інфо, що за активістом стежили. За їхніми словами, це тривало з літа.

Це справді дуже схоже на якусь детективну історію. Я на це спершу не звертав увагу, але в мене була зустріч з одним із моїх хороших знайомих, який має певні специфічні знання. Ми побачилися в парку, і він мені повідомив, що за мною стежать. Каже: “Дивись, сидить товариш, він за тобою ішов”. Пізніше ми сиділи і розмовляли, а в цей час неподалік прилаштувався чоловік, хлопець років 25-ти. З вигляду, він був ніби напідпитку і крутив в руках розібраний телефон. Тоді цей знайомий мені сказав: “Дивись, це ж він за нами стежив”. Але я все одно не сприйняв це всерйоз, хоча мій знайомий сказав: “Я готовий дати тобі людей, щоб вони з тобою поїздили, будь обережним”. І після цього щодня дзвонив і питав, як я. Потім в якийсь із днів я приїхав в офіс, і там стояло якихось двоє людей. Один – пішов. А інший – дочекався, поки я поїхав, і теж пішов.

Я думав чомусь, що це стеження влаштували працівники спецслужб чи правоохоронних органів. У мене була неформальна зустріч із представником спецслужби, і я відкрито запитав, навіщо їм це потрібно. Він мені сказав: “Якщо це хтось і робить, то мені про це невідомо, я думаю, що це – не наші”.

Версія замаху

Я більше схиляюся до того, що це зробило одеське угруповання, яке в людей забирає квартири. Раніше вони забирали оселі в колишній новобудові під назвою “Гагарін Плаза”, сьогодні вони забирають ці квартири на недобудованому об’єкті, який називався “Золотий берег”. Це – банда Олега Невзорова. У них настільки вдало це виходило, що вони буквально за останні сім років перетворилися в дуже і дуже заможних людей. Я свого часу очолював групу обманутих людей із ЖК “Золотий берег”, яка протистояла спробами забрати в них квартири. Цих людей я нараховував близько 80-ти. У мене в самого в цій недобудові маленька квартира, яка була куплена десять років тому, коли я працював за кордоном. Однак ця банда існує під прикриттям міської влади. Ці недобудови раніше належали Галантернику (впливовий одеський бізнесмен, пов’язаний із міською владою – ред.) і його управителю з будівельного напрямку на прізвище Селезньов. І в Галантерника все добре, і в Селезньова все добре. Ніхто з них не переховується, грошей в них достатньо.

Олег Михайлик. Фото: сторінка Олега Михайлика у соціальній мережі Facebook

Останнім часом, коли ми пішли в суди, сформувався якийсь тиск на поліцію, хоча плював, звісно, пан Головін (голова поліції області – ред.) на всі ці питання. Але прокуратура хоч якимось чином відреагувала. І станом на сьогодні арештовано більш як 60 квартир у цій недобудові. Я би з цим пов’язував свій напад, тому що це – великі гроші і це чистий кримінал.

Нападають на тих, хто не боїться говорити про зрозумілі, правильні, законні речі. І це так чи інакше стосується мера Труханова і підконтрольної йому Одеської міської ради.

Як мені здається, увага до міста перейшла ту межу, коли це було цікаво і обговорювано лише на рівні місцевих ЗМІ. Сьогодні про це говорять і всеукраїнські ЗМІ, сьогодні про це говорять і міжнародні видання. Наприклад, в одному з недавніх звітів ОБСЄ йдеться про те, що в Одесі створена приватна армія під назвою “Муніципальна варта” , що утримується за рахунок міського бюджету і, фактично, є приватною армією мера, і яка була помічена в захопленнях чужого бізнесу.

Я думаю, що стосується мене, то замовниками виступили члени цього злочинного угруповання, але сам замах був здійснений однозначно із благословіння міської влади.

Источник

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *