Дата публікації
Перегляди: 86
В житті кожної людини є мрії. Герой публікації, заслужений артист України Дмитро Андрієць з дитинства мав їх кілька. Мріяв стати майстром спорту, доктором наук та народним артистом України. Про це зараз пан Дмитро з посмішкою згадує
в своїх інтерв’ю.
«Час йшов, — розповідає, — і треба було визначатися: наука, творчість чи спорт. Я обрав творчість і щасливий, що займаюсь справою, яку люблю».
Пан Дмитро народився на Чернігівщині, змалечку серйозно займався спортом, адже його тато викладав фізкультуру і з сина вимагав досягнень і результатів. Творча жилка у малого Дмитра теж давала про себе знати. Любив співати, два роки займався у музичній школі, аж доки її не закрили. Але, як зізнається, саме музична школа й дала поштовх для розвитку творчих здібностей.
— Згадую також уроки музики в нашій школі, — продовжує розповідь. — Вчитель завжди з баяном, ми багато співаємо. А потім наш викладач пропонує кожному з нас виступити перед класом. Я любив співати й то було моє перше знайомство з публікою.
Батьки поділяли інтереси сина, але були переконані, що син має здобути професію, якою б заробляв собі на хліб. «Батьки з дитинства привчили нас бути самостійними і заробляти на життя», — пригадує артист. Тому після 9 класу він вступив до сільськогосподарського училища, згодом — до аграрного вузу. Закінчив агробіологічний факультет, вступив до аспірантури, захистив кандидатську дисертацію. Але спів і спорт супроводжували і в період навчання.
Навчаючись в Національному університеті біоресурсів і природокористування, продовжував займатися вокалом. І ось одного разу викладач вузу, композитор, заслужений артист України Павло Мрежук познайомив Дмитра з Вадимом Крищенком. «Є в нас хлопчина один – гарно співає», — пояснив Вадиму Дмитровичу. Той зателефонував Дмитрові і запропонував йому пісню, згодом ще і ще писав для молодого виконавця.
Нині, коли особистий репертуар співака становить понад шість десятків творів, значна частина з них написані саме поетом, народним артистом України Вадимом Дмитровичем Крищенком. «Вадим Дмитрович колись сказав: «Дімо, ти для мене, як син. Я ціную ці слова», — пояснює артист.
«Творчий шлях — це складний шлях, — переконаний він. — В мене він був ще й тернистим. Та сподівання і надії при наполегливій праці принесли свій результат. Не варто покидати справу, яка до душі. І хоч мільйонів вона не приносить, але приносить душевний спокій».
Пан Дмитро — людина віруюча. Він переконаний, що ключ до подолання будь-якої проблеми — це віра в Бога, навіть у ті моменти, коли підкрадається зневіра. В його житті, зізнається, було багато таких моментів. «Не варто опускати руки, потрібно вірити у Божу допомогу», — запевняє.
Своїми крилами називає дружину Ірину, маму і тещу, які підтримують і додають бажання творити. «Це прекрасно, коли є люди, які окриляють, — вважає пан Дмитро і додає, — Доля подарувала мені зустріч з дружиною на одному з концертів. Вона сиділа в залі в якості глядача, а я виступав на сцені. Згодом зустрілися за кулісами і вже не розлучалися».
Творчість співака — це різноманітний репертуар. Але особливий наголос він робить на молоду аудиторію. «Ми осучаснюємо українську пісню, робимо її доступнішою для молоді, — продовжує розповідати. — Молодь сьогодні має свої пріоритети в житті, але те, що в світі існує чесність, доброта, порядність, не треба забувати. Це вічні цінності. Заберіть хоч на день любов з планети, все ж загине!»
Коли пана Дмитра запитують про його улюблену пісню, він, не задумуючись, називає твір Миколи Куценка на слова Григорія Заброди «Вже не гаснуть зорі». І хоч цій пісні вже більше десяти років, Дмитро Андрієць мріє дати їй нове життя, бо вона, на його переконання, торкається душі як співака, так і слухачів.
Попри карантинні обмеження, які тривають вже понад рік і внесли корективи в наше життя, а особливо в життя людей, які не мислять свого життя без сцени, співак продовжує працювати на студії звукозапису, має нові пісні, які мріє винести на суд глядачам.
Має шанувальників своєї творчості не лише в Україні, а за кордоном. За плечима — виступи в США, Італії, Німеччині, Польщі, Словаччині та інших країнах. В усьому світі люблять і цінують українську пісню, в цьому артист переконався особисто.
Народившись у багатодітній родині, Дмитро Андрієць в житті найбільше цінує людські цінності — любов, взаємоповагу, порядність. Про це співає у своїх піснях. «В мене є молодші брати — Богдан, Олександр, Ваня. Я би дуже хотів побажати їм і всім молодим людям — не розмінюйтеся на дрібниці, пам’ятайте про те, що робить нас людьми, і все в житті складатиметься якнайкраще. Легко не буде, але буде спокій на душі. І це головне», — побажав він на прощання.
Катерина Вальчиковська
Шполянські вісті